Menu

Інтерв’ю з Олегом Горбачем: як інформатика може стати творчою наукою для дітей

Розкажіть трохи про себе. Як давно ви працюєте вчителем інформатики? Чому вирішили бути вчителем?

Я працюю вчителем у своїй рідній школі. Мені 29 років. З 2001 по 2013 роки навчався у Національному авіаційному університеті. Мабуть, ви запитаєте, як можно було вчитись більше 10 років?! (сміється). Спочатку я навчався в ліцеї при НАУ, потім вже як студент навчався на Факультеті систем управління, а після випуску з університету вступив на аспірантуру.

Моє хобі майже повністю співпадає із основною діяльністю. Я люблю майструвати, зокрема, авіамоделі, різні електронні схеми та програмувати автоматичні пристрої із мікроконтролерами. Ще у студентські роки ми з товаришем самостійно створили драйвер крокового двигуна. До речі, тоді у вільному доступі такого різноманіття готових рішень із платами в інтернеті ще не було.

Ви розповідали раніше, що ще будучи студентом, проводили технічні гуртки для дітей. Як Ви почали цим займатись?

Певно, це збіг обставин привів мене до гуртків. Я почав їх проводити, коли навчався на аспірантурі. В дитинстві я трохи займався авіамоделізмом у клубі, що знаходився неподалік мого дому. Встиг там зробити десь 2-3 моделі. А під час свого навчання в аспірантурі, коли прийшов час писати роботу, потрібно було зробити модель для апробації своєї роботи. Так сталось, що в той момент “Клуб юних техніків”, який розташований неподалік мого будинку, залишився без керівника і викладача. Я почав там проводити заняття, бо дуже хотілось показати дітям, що це корисно і одночасно цікаво займатися технічним видом творчості і наукою. І з тих пір у мене також з’явився простір і для своєї роботи (усміхається).

В студентські роки Ви також брали участь в обміні у Великобританії. Що це був за обмін і чим Ви займались там?

Так, я стажувався трохи більше 4 місяців в Університеті Сальфорда, Манчестер. Це була програма обміну студентами і аспірантами за підтримки МОН України. Якщо дуже коротко, то я програмував мікроконтролер для безпілотного літального апарату. Також відвідував лекції з теорії керування та штучного інтелекту. Часу було не дуже багато, щоб виконати свій проект, але я ознайомився із великою кількістю обладнання лабораторії динаміки.

Що найбільше Вам запам’яталось з тієї подорожі?

Важко виділити щось окреме, бо це була моя перша закордонна подорож. В ній мені запам’яталося все. Напевно, найбільше мене вразили люди, їх світосприйняття та сильні традиції. Загалом дуже позитивні, ввічливі та гідні люди, які дійсно схожі на героя фільму “Хоробре серце” Уільяма Уоллоса. Дуже відповідально ставляться до своїх посадових обов’язків та суспільної роботи. Проте я зустрічав різних людей і зрозумів, що життя у Великобританії таке як і всюди, зі своїми плюсами та мінусами.

Ви працюєте вже декілька років в школі. Чи серед Ваших дітей є вже певні досягнення? Дуже цікаво почути історії успіху.

Я працюю в школі всього 2 роки, тому поки таких дітей ще небагато. У мене є учениця, яка тільки перейшла в 10 клас. У перший рік моєї роботи, я одразу зрозумів, що у неї є великий потенціал, тому я запропонував їй взяти участь у шкільній олімпіаді з веб-дизайну. Її робота на шкільній олімпіаді тоді була трохи слабкою, адже у неї було дійсно обмаль часу, аби підготуватися. До районної олімпіади вона вже посилено готувалась і зайняла перше місце, а згодом і друге місце на міській олімпіаді. Цього року вона отримала перше місце у міській олімпіаді в Києві. Проте якби я знав, що вона бере участь ще у 4-5 різних олімпіадах, я би їй не пропонував приймати участь ще й з інформатики. Це велике навантаження для дитини в такому віці.

Чому вирішили створити проект та подати його на платформу GoFundEd?

Я хотів якимось чином урізноманітнити шкільні уроки та програму з інформатики, але власними силами це зробити важко. Я розумію, що повинна бути робота з самими батьками, але часто результат такої роботи малоефективний. Тому потрібно було щось більш масове та ефективніше. Побачив пост у фейсбуці про платформу і вирішив створити свій проект та подати його, аби моя ідея стала реальністю для школи.

333

Які результати Ви очікуєте отримати? Як це вплине на дітей, на Ваш погляд?

Хочу показати дітям, що інформатика – це насправді більше, ніж просто предмет, на якому можна навчитись стандартних офісних програм, друкуванню тексту, комп’ютерної графіки чи різних алгоритмів і програмуванню. Маю надію, що проект “Arduino на уроках інформатики” закладе фундамент до майбутньої творчої лабораторії. Цю лабораторію можна охарактеризувати такими словами – Клуб юних техніків або якщо говорити більш популярним терміном – hackerspace. Це буде клуб за інтересами, а також місце для наукових дослідів, де діти “докопуватимуться” до суті речей, розбираючи, як працює або відбувається будь-яке явище. І головне – це буде місце для практичної роботи нон-стоп.

Як ви бачите розвиток вашого проекту?

Цей проект дасть можливість вивчити основи електроніки та програмування мікроконтролерів, створити прості моделі для участі у змаганнях, виставках, конкурсах. Діти ознайомляться із основами комп’ютерної логіки та обчислень на машинному рівні, архітектурою мікроконтролерів. Розвитком цього проекту будуть багато напрямків, що поглиблюють знання вже у конкретній галузі. Вони поки що лишаються поза цим проектом. Серед таких напрямів – 3D-моделювання, вивчення та проектування електричних схем за допомогою комп’ютерних програм моделювання, програмування за завданням, створення автоматизованих пристроїв.

Share this Post!

About the Author : Anastasia Sirenko


2 Comments

Leave a Comment

Your email address will not be published.

  TOP